Субота, 21.04.2018, 06:03
Логін:
Пароль:
Головне меню
Календар подій
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Block title
Головна » 2014 » Лютий » 25 » Акція "голос ветерана". Зустріч з Митрофановою Агнесою Валентинівною
13:10
Акція "голос ветерана". Зустріч з Митрофановою Агнесою Валентинівною

У рамках всеукраїнської акції "Голос ветерана" напередодні 23 лютого – Дня захисника Вітчизни, ми, учні групи № 8КС-13 разом зі своїм майстром виробничого навчання Криворотько Ольгою Михайлівною, відвідали ветерана Великої Вітчизняної війни Митрофанову Агнесу Валентинівну.

Після тяжкої хвороби четвертий рік Агнеса Валентинівна прикута до ліжка. Але у свої 92 роки вона не втрачає сили духу, сповнена оптимізму. Багато цікавого розповіла нам Агнеса Валентинівна. І хоча їй важко розмовляти, вона із задоволенням спілкувалася з нами. Допомагав нам у цьому спілкуванні її син Олександр Васильович.

Війна розпочалася для молодої жінки не 22 червня 1941 року, а 18 червня, коли стрілецький батальйон, в якому вона проходила дійсну військову службу, ешелоном із Казані, де він базувався, повезли на захід. Везли довго і звістка про початок війни застала їх в дорозі. Ешелон потрапив в оточення і після запеклої сутички всі, хто вцілів, були взяті в полон. Дуже важко згадувати про це. Весь час Агнеса Валентинівна не втрачала надії про можливість звільнення. Під час перевезення до табору Агнеса Валентинівна познайомилася з полоненими з Польщі, Білорусії. Вони зуміли не впасти духом і великій групі жінок вдалося втекти і потрапили до партизанського загону. Сталося це в лісах під Луцьком.

Партизанський загін приймав активну участь у бойових акціях.

Війна закінчилася для Агнеси Валентинівни у 1944 році, коли її вагітну відправили на Велику Землю. Там же вона втратили чоловіка, який помер після важкого поранення.

Вже після закінчення війни другий чоловік Агнеси Валентинівни привіз її в Жовті Води. Працювала Агнеса Валентинівна у відділі культури, в Палаці культури.

Нам було дуже цікаво спілкуватися з цією надзвичайною жінкою. Пройшовши такий тяжкий шлях, ця жінка залишилася оптимістом, радо спілкується з представниками ради ветеранів Палацу культури. Запрошувала нас приходити в гості. Ми домовилися про те, що будемо допомагати Агнесі Валентинівні. Вона побажала нам добре вчитися, бути здоровими і ніколи в житті не знати війни.


Ця зустріч стала для нас ще одним віконцем у пізнанні життя. Такі спілкування заставляють нам, 18-річних, замислитися про майбутнє нашої держави, про свою життєву позицію.

Валерія Радченко
Категорія: Виховна робота | Переглядів: 250 | Додав: Admin | Теги: вов, ветерани, акція, пам'ять, виховна робота | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]